За харіусом з дубиною

Чудовий урок про те, як зловити харіуса, підніс мені місцевий хлопчак восени цього року. Ми випадково зустрілися з ним на одному з невеликих приток річки Барди. За 40 років рибальського стажу давненько мені не попадалася така снасть!

Вудилище – вершинка молодої горобини довжиною метра 3. Жилка видна здалеку, а, значить, товщина її явно не менше 0,20 мм. Поплавок – пробка від пляшки з казна-чим проробленим отвором. Цілісність цьому шедевру важливою складовою річної вудки надавала вставлена ​​в нього паличка-гілка. Грузило – десь роздобута стандартна свинцева оливка. Гачок №10 – не менше! І прив’язаний він по-пацанськи, надійно. За принципом «100 вузлів». Котушки немає. Волосінь кріпиться прямо до вершинки знову ж 100 вузлами. Загалом, проста і неотесана снасть, схожа на дубину з мотузкою. Але, мабуть, така ж надійна, як автомат Калашникова. Бо в жовтому відрі з емаллю, що відкололася, замінюють пацану рибальський термос, де лежало десятка півтора спійманих їм пристойних харіусов. І це ще не все! Його техніка лову риби вбила мене наповал! Увага, зараз дуже важлива частина! Щоб закинути свою «харіусіну» снасть хлопчисько не підходив впритул до берегової лінії, а діяв, немов мисливець із засідки. Де навприсядки, а де й зовсім на колінах, він підкрадався до річки рівно настільки, наскільки берегова лінія могла дозволити йому визначити місце для закидання свого «Калашникова». Іноді він не «доходив» до берегового обриву 2, а то і 3 метри. Ставши на одне коліно, хлопчисько закидав свою примітивну вудочку. Над водою зайвий раз нею НЕ махав, що не смикав. Щоб пейзаж над водою продовжував залишатися природним. Край берега надійно переховував молодого рибалку. Через нього він бачив тільки кінчик гілки, що стирчить з пробки-поплавка. Хлопчисько закидав снасть не більш 3-х разів. Якщо клювання не було рибалка тут же міняв місце, діючи при цьому в зворотному порядку. Така скритність давала відмінний результат! У бувалому відрі раз у раз починав битися черговий красень-харіус. Але ж я тільки що закидав в це ж місце і не побачив ні стусана! Коротше, вирішив я тут же на практиці випробувати цей партизанський метод. Та й болотники розташовують до переміщення на колінах … Ви знаєте, все вийшло! Ось і ви, дорогі любителі лову харіуса, «беріть на вус» і дерзайте! І все у вас вийде. Ні хвоста – ні чешуїнки!