Самим перевіреним способом лову щуки взимку, є рибалка на жерлицю. Неабияка снасть, живець і свіже повітря приносять задоволення і гарний настрій. Ловля щуки на жерлицю є стаціонарним видом риболовлі.
Снасть зібрана з котушки з волосінню (бажано до 0,5мм), прапорець, вантаж до 10 грамів і набір гачків від одинарного до трійника. Вони підв’язані до повідців. Перед установкою жерлиць необхідно обстежити приготовані лунки для визначення глибини і виявлення хижака. Досить мати з собою при проході маленьке вудилище і вантаж. У лунку, що обстежується можна опустити живця вниз головою або блешню. Не виключено, що щука стоїть відразу під льодом. При виборі типу і розміру гачка не варто вдаватися до пошуку правил і стандартів. Одним подобається одинарний гачок №7, іншим трійник №4. Якщо виникає проблема вибору, можна зупинитися на двійнику №№ 5,6. Двійник прийняти за основу, а далі підбирати розміри за власними зручностями виведення щуки і наживлені живця. Жерлицю встановлюють, створивши платформу з штока або триноги, на яких кріпиться котушка з волосінню і прапорцем, що подає сигнал клювання. Як правило, прапорець червоного кольору. Він кріпиться на гнучкій сталевій смузі. З давніх-давен застосовувалися тонкі залізні лінійки, або шматки рулеток. Смуга розрізала на заготовки. Одним кінцем смугу кріплять до трубки із закріпленою котушкою, а на іншому кінці червону тканину. При заведеному на необхідну глибину живецю, кінець прапорця закріплюють на ручці котушки. При клюванні котушка провертається і прапорець випрямляється, привертаючи увагу. При установці жерлиці до кінця волосіні прив’язують вантаж і опускають вниз для визначення глибини. Після торкання об дно, снасть піднімають на 15-20 см від дна. Котушку фіксують стопором в такому положенні. Після, волосінь виймають вручну і надягають живця на встановлений на потрібній глибині поводок. Наживку заводять в лунку вниз головою. Кормовий живець самостійно опускається на відпущену глибину, уникаючи перехльосту волосіні.
