Затока Кассіс досить складна для риболовлі, тому що з одного боку знаходиться мис Круазетт, а з іншого – мис Канай. Проте існують методи лову на піддів, а також донний лов, який дозволяє зловити морського окуня, морського ляща, окуня, пагелі та іншу рибу з вкритого водоростями скелястого морського дна. Морський окунь розмножується на каланках Морж і Сормі, так що тут його легко зловити. Якщо ви шукаєте місця, де можна спіймати трохи кальмарів, вирушайте на острови Ріу і Жар, у цих водах повно кальмарів та молюсків. Якщо говорити про затоку Сьота, то улов тут може складатися з різноманітних риб: спарових, макрелі, морського окуня, мурени.

Загалом, одним із найпопулярніших занять та розваг у кемпінгах та на привалах по всій Європі насправді є рибалка. Зазвичай табори розбиваються у сільській місцевості, а місця для риболовлі знаходяться зовсім поруч із ними. Якщо ви хочете рибалити з яхти на Лазурному березі Франції, то, звичайно, вибір обмежується морськими локаціями, проте тут також є річки, ставки, струмки та озера, тому який би вид риболовлі ви не віддавали перевагу, ви напевно знайдете його на Французькій Рів’єрі. У цьому регіоні є місця, які зручно розташовані з геологічної та географічної точок зору, ближче до великого форельового струмка або моря, в той час як в інших локаціях є житло на березі, спеціально організовані рибальські заплави тощо.

Інформація про риболовлю в прісноводних річках, озерах і греблях Французької Рив’єри, а також про морську рибалку біля Лазурного узбережжя та глибоководну рибалку в Середземному морі

У Приморських Альпах та Варі існує безліч місцевих рибальських асоціацій та клубів, що входять до Club Halieutique. Це організація, яка допомагає у моніторингу легального рибальства.

Якщо ви хочете відправитися на рибалку на Лазурному березі Франції, зверніться до Fédération Départementale de Pêche для отримання більш детальної та актуальної інформації.

Річкова та озерна риболовля

Рибалка – широко практикований і популярний вид відпочинку на багатьох річках і озерах Рів’єри. Найчастіше тут ловлять лосося, щуку та райдужну форель. Однак цей вид дозвілля суворо контролюється з екологічних причин, і необхідно дотримуватися всіх діючих обмежень.

Рибальство керується на регіональному рівні, і Національна федерація рибальства (Fédération Nationale Pêche) є наглядовим органом, на який покладено відповідальність за розробку та дотримання правил риболовлі.

Дозволи на рибалку

Існує безліч дозволів на рибалку, і будь-яка людина, що займається риболовлею у Франції, повинен мати при собі діючу Carte de Pêche. Дозволи видаються на фізичну особу та включають фотографію для посвідчення особи. Якщо дозвіл загублено, вкрадено або іншим чином втрачено, необхідно оформляти новий.

Приморські Альпи: факти про рибалку

Місцева федерація рибалок має об’ємний та дуже інформативний сайт англійською та французькою мовою, де представлена ​​інформація про правила та положення про рибальство, доступні улови та мінімальні розміри, захист водних тварин та багато іншого.

Також на цьому ресурсі є повна інформація про місцеві рибальські організації та місця, з картою та додатковими даними про кожну локацію.

Правила рибальства та користування водними угіддями

• Рибалка 1 категорії

– 1200 км річкової риболовлі

– 340 га озерної риболовлі з концентрацією райдужної форелі, річкового лосося та гольця

– Дозволено одну волосінь

• Рибалка 2 категорії

– 220 км річкової риболовлі

– 25 га озерної риболовлі на щуку, чорного окуня, окуня та плітку

– Дозволено чотири волосіні

Отримати додаткову інформацію про води різних категорій, відкриті дати та заборони можна на сайті Club Halieutique (французькою мовою). Там же можна знайти контакти місцевих рибальських асоціацій та вод.

Берегова та прибережна риболовля

Рибалка з пляжу або зі скель біля моря (pêche à pied) у Франції не вимагає дозволу, тому якщо ви вирішили організувати риболовлю з яхти на Лазурному узбережжі, то вам залишиться лише вибрати конкретну локацію та судно.

Глибоководна риболовля

Рибалка зазвичай дозволена на відстані від 30 до 50 морських миль від узбережжя, при цьому тунець і меч-риба є найчастішим об’єктом лову. Ліцензовані рибальські експедиції зазвичай використовують порти Сент-Максим, Санарі та Коголен-Маріна.

Підводна рибалка

Цей вид суворо регламентований щодо того, що можна ловити де і коли. Всю інформацію можна уточнити у представництвах наглядового органу у Ніцці та Тулоні.

Шошина Ольга

Вудилище – вершинка молодої горобини довжиною метра 3. Жилка видна здалеку, а, значить, товщина її явно не менше 0,20 мм. Поплавок – пробка від пляшки з казна-чим проробленим отвором. Цілісність цьому шедевру важливою складовою річної вудки надавала вставлена ​​в нього паличка-гілка. Грузило – десь роздобута стандартна свинцева оливка. Гачок №10 – не менше! І прив’язаний він по-пацанськи, надійно. За принципом «100 вузлів». Котушки немає. Волосінь кріпиться прямо до вершинки знову ж 100 вузлами. Загалом, проста і неотесана снасть, схожа на дубину з мотузкою. Але, мабуть, така ж надійна, як автомат Калашникова. Бо в жовтому відрі з емаллю, що відкололася, замінюють пацану рибальський термос, де лежало десятка півтора спійманих їм пристойних харіусов. І це ще не все! Його техніка лову риби вбила мене наповал! Увага, зараз дуже важлива частина! Щоб закинути свою «харіусіну» снасть хлопчисько не підходив впритул до берегової лінії, а діяв, немов мисливець із засідки. Де навприсядки, а де й зовсім на колінах, він підкрадався до річки рівно настільки, наскільки берегова лінія могла дозволити йому визначити місце для закидання свого «Калашникова». Іноді він не «доходив» до берегового обриву 2, а то і 3 метри. Ставши на одне коліно, хлопчисько закидав свою примітивну вудочку. Над водою зайвий раз нею НЕ махав, що не смикав. Щоб пейзаж над водою продовжував залишатися природним. Край берега надійно переховував молодого рибалку. Через нього він бачив тільки кінчик гілки, що стирчить з пробки-поплавка. Хлопчисько закидав снасть не більш 3-х разів. Якщо клювання не було рибалка тут же міняв місце, діючи при цьому в зворотному порядку. Така скритність давала відмінний результат! У бувалому відрі раз у раз починав битися черговий красень-харіус. Але ж я тільки що закидав в це ж місце і не побачив ні стусана! Коротше, вирішив я тут же на практиці випробувати цей партизанський метод. Та й болотники розташовують до переміщення на колінах … Ви знаєте, все вийшло! Ось і ви, дорогі любителі лову харіуса, «беріть на вус» і дерзайте! І все у вас вийде. Ні хвоста – ні чешуїнки!

Універсальне підгодовування.

Виготовити прикормочну суміш рибалці не повинно становити великої праці. У ній повинні бути присутніми п’ять основних інгредієнтів, одним з яких є мелені сухарі. Помел повинен бути великим. У них потрібно додати змолоті в пудру геркулесові пластівці в співвідношенні 2/10 (2 частини геркулесу до 10 частин сухарів). Це робиться для того, щоб підгодовувальні кулі краще склеювалися і трималися на протязі, залучаючи донних риб. Також можна додати манку, яка як і геркулес, сліпить суміш, збільшить її обсяг і своїм ароматом буде залучати рибу. Далі додаються трохи більші інгредієнти: кукурудзяна мука, мелена перлова крупа, макарони або рис. Непогано в готову базу прикормки додати печиво, яке додасть суміші приємний запах. Якщо підгодовування вийшло дуже дрібним для великої риби, то можна в неї додати цілі або половинчасті горошини, мотиля, опариша, парену перловку. В якості універсальних ароматизаторів можна використовувати: ванілін; корицю; макуха; насіння соняшника; розчинна какао.

Найбільш часті помилки.

Багато продавців вважають, що перегодувати рибу не можна, однак це не зовсім так. Часто буває так, що відразу після масового прикорму клювання йдуть одне за одним, а приблизно через півгодини клювання припиняється. Це означає, що риба просто об’їлася і перестала цікавитися насадкою. Тому для успішного лову потрібно пам’ятати, що швидка течія буде постійно розмивати кулі, що опустилися на дно, і через нестачу корму відповідні зграйки риб не будуть затримуватися на місці. Також слід пам’ятати, що для деяких видів риб великі обсяги їжі не потрібні. Додавати воду в суху прикормочну суміш потрібно тільки на водоймі, так як заздалегідь намочена підкормка може швидко скиснути. Воду потрібно додавати потроху і ретельно перемішувати. Якщо відразу налити в суміш велику кількість води, то вона перетвориться в сметанообразну масу і не опуститься на дно, створивши хмару каламуті в верхньому шарі води, що буде залучати тільки дрібну рибу. Те ж саме відбудеться, якщо води буде додано недостатньо. Неякісно зліплені кулі розсиплються в польоті або від удару об воду, створюючи каламутне хмара. Також однією з помилок є не ретельне перемішування прикормки. Її причиною найчастіше є бажання скоріше приступити до риболовлі. Додаючи воду невеликими порціями, потрібно ретельно розмішувати підгодовування і розчавити навіть найменші грудочки. Опускаючись на дно, вони швидко насичують рибу, і вона перестає клювати. Тому дуже важливо, щоб корм був добре перемішаний.

Загальна тактика підгодовування.

Від того, наскільки правильно підгодовувати місце лову залежить результат всієї рибалки. Є дві найпоширеніші тактики: масовий закорм перед початком лову з проміжками в 1,5 – 2 години між догодовування; постійне догодовування. Перша тактика використовується в основному в водоймах, де немає течії, тому що на часте догодовування реагує в основному дрібна риба, тоді як при великих проміжках вона відходить, і її місце займає більша. Також на водоймах, де немає течії, більшу частину підгодовування не зносити, тому вона може залучати рибу в більш довгий час. Одним з найбільш важливих навичок є точність закидання прикормочної кулі в потрібну точку. Також важливим моментом його щільність. Куля не повинна бути надмірно твердим, але і занадто м’яким теж. Інакше під час лову в першому випадку протягом не розмиє його, а в другому розмиє занадто швидко, і велика риба просто не встигне підійти. Дуже важлива точність закидання прикормки, так як весь сенс полягає в залученні риби тільки в одну точку, і чим вона буде менше, тим вище ймовірність великого улову. Освоївши вірну техніку підгодовування, жоден рибалка не повернеться додому без улову.

Вона необхідна для ручного закидання снасті в воду. Якщо вантаж завозиться на човні, резинку можна прикріплювати прямо до грузила. Не варто купувати або виплавляти його спеціально. При витравленні снасті з води в кінці рибалки, резинка може обірватися в слабкому місці і вантаж залишиться на дні. Тому, камінь піднятий на місці рибного лову буде відмінною альтернативою вантажу. Кріплення гачків з поводками. Повідці з невеликим запасом варто зібрати ще вдома. Їх класичний розмір – це довжина приблизно 25 сантиметрів між гачком і кріпильної петлею. Коли снасть вже в воді – вантаж покинутий в воду і від нього через резинку волосінь закріплена на березі, починається її вибір до берега. Тягнути на себе потрібно до моменту, поки натяжка гуми буде добре відчутною в руці рибалки. Далі вільний кінець волосіні фіксується на березі. Вільними руками на неї можна одягати рухливі металеві петлі з фіксаторами або кріпити повідки прямо до волосіні, зробивши на неї кріпильні петельки.

Досить рідко клювання головня буває ледь помітним, і в таких випадках рибалка відчуває тільки крайовий результат – різкий ривок і натяжку волосіні, причому риба засікається сама. Інший варіант клювання на бистрині, перед перекатом – це стрімкий маневр головня, причому, перед тим як накинутися на корм, він сильно вдаряє по воді хвостом, хапає їжу і спрямовується вниз. Саме тому говорити, що головень, як і багато інших риб, пробує наживку, смикає її або просто «грає» з нею, не слід. Він бере з нальоту, жадібно.

Підсікають головня не різко, а широким рухом вудки, і якщо гачок перед підсіканням трохи вп’явся в губу риби, то після неї він надійно триматиме трофей на снасті. Ну, а якщо заковтування наживки сталося глибоко і відразу, то підсікання зміцнить ефект надійності. Досвідчені рибалки, вишукуючи головня на кордонах потоку і затишшя води поблизу берега, при малопомітних покльовках риби застосовують наступну тактику вичікування. Наприклад, головень, схопивши корм, різко йде вниз і в бік, намагаючись сховатися в товщі води. Рибалки в такому випадку вичікують, поки риба далі проковтне наживку, і вже після, з потяжкою, проводять підсічку. Слід зазначити, що затягувати з цим не варто, адже риба може завчасно наколотися гачком і викинути наживку.

Коли головень міцно сидить на гачку, приступають до наступного кроку – виведенні, але про це в наступній нашій статті. Успіхів на рибалці!

Таке може статися і при настанні відлиги. Стабілізація тиску і його повільний ріст здатні зробити клювання окуня більш активним. Рибалки зазначають, що клює окунь краще в першій половині дня, починаючи з світанку і закінчуючи полуднем. При відповідних умовах непогано бере окунь і вдень. А ось в сутінках і вночі ця риба зазвичай малоактивна. На водосховищах після встановлення товщини льоду 12 сантиметрів і більше, ловлю необхідно починати безпосередньо біля берегової лінії, свердлячи лунки уздовж берега в шаховому порядку. Найближчі до берега на відстані 2-3 метри від нього, наступні – відступивши від берега на 5-7 метрів. Зазвичай зграї окунів полюють на мілководних ділянках глибиною від 50 сантиметрів до 1,5 метрів. При цьому окунь намагається триматися не в місцях, де берегова лінія рівна, а в природних складках берега, заливчиках, особливо якщо тут присутній невеликий коряжник, зарослі чагарником лози ділянки або впадаючий у водойму приплив. На таких ділянках, як правило, і тримається мальок у великій кількості, яким харчується окунь. Активізувати клювання окуня при його зимовій ловлі можна підсаджуванням на гачки блешні або балансира шматочків хробака або пучка мотиля. Також можна прив’язати до основи гачка блешні кілька ниток червоної вовни. Але тільки пучок не повинен бути дуже густим або ж довгим, так як він може змінити гру приманки не в кращу сторону. Для успішного лову буде досить 7-10 нетовстих ниток, обрізаних на рівні довжини гачка або 2-3 мм довший його.